Гетьман Богдан

 

CТАРОВИННА

КОЗАЦЬКА ПІСНЯ

 

Гетьман Богдан:

Ой Богдане, Богдане,

Запорозький гетьмане,

Та чому ти ходиш

В чорнім оксамиті?

- Гей були ж у мене

Гості татарові,

Одну нічку ночували,

Стару неньку зарубали,

А миленьку собі взяли.

Гей сідлай, хлопче,  коня,

Коня вороного,

Татар швидко доганяти,

Миленькую одбивати!                                                             

 

Спробуйте відгадати, про якого гетьмана йдеться. Буде навіть підказка: текст стародавньої козацької пісні. Ви скажете: та ми й без підказки, ось лишень 5 гривень із гаманця дістанемо, щоб і прізвище пригадати, і портрет показати… А Ви не поспішайте.

Отже, все вкотре починається з пошуку жінки! Та сховайте Ви свої п’ять гривень, врешті-решт! Ні, не Хмельницький. Не вгадали. Якщо татари вкрали жінку, то чому ж тоді проти поляків пішов? Що? Татари шантажували нашого гетьмана, тримаючи його дружину в полоні? Та вся визвольна війна українського народу здійснювалася під тиском татар? Немає слів. Ви, мабуть, надивилися американських фільмів.

Підказка друга. Про кого польський шляхтич Бартош Папроцький (1543-1614) міг написати таке: «Муж серця великого..., покинувши розкоші, стоїть, як мужній лев, піднісши руку праву, щоби вести з невірними бесіду криваву». Ні, не про Вишневецького.

Підказка третя. Родом він був із князів Гедиминовичів, які мали маєтки на Тернопільщині. Кажу ж Вам: ні, не Вишневецький.

Підказка четверта. Хто очолив у 1575 році запорозьких козаків у морському поході проти турків, пройшов усю Анатолію, захопив турецькі міста Синоп і Трапезунд, ходив навіть під Царгород (Константинополь), столицю Оттоманської імперії? Ні, не Сагайдачний.

Підказка п’ята. Це він увірвався в татарські володіння за Перекоп, спустошивши Кримське ханство та визволивши багато християн із неволі. Ні, не Сірко.

Підказка шоста. Хто завдав нищівного артилерійського удару по ханському війську при обороні табору? Хто, нарешті, зруйнував турецьку фортецю на Дніпрі Аслам-кермень, що охороняла вихід у гирло Дніпра і Чорне море? Ще раз наголошую: Вишневецького звали Дмитром, а не Богданом.

Підказка сьома. Кого запорозькі козаки називали просто, з любов’ю і повагою — Богданко?

Вітаю, вгадали. І дякую Вам за те, що пам’ятаєте відважного запорізького гетьмана Богдана Ружинського. Адже саме завдяки його перемогам козаки уперше отримали реальні привілеї: було сформовано окрему військову організацію, яка складалася з полків і сотень. Гетьман Ружинський отримав від короля військові клейноди — королівське знамено, бунчук, булаву і військову печатку.

Кожен полк складав цілу область і повіт. Україна була поділена на Чигиринський, Корсунський, Черкаський, Умань-Полтавський і Миргородський полки. З того часу козацькі ватажки почали ділитися на гетьманів реєстрового і гетьманів запорозького козацтва.

Вважалося, що сторожових козаків нараховувалося 20 тисяч, а реєстрових — 6. Кожен з них мав свого коня, піку, отримував від міста червонець платні й кожуха. Козацька старшина складалася з обозного, судді, писаря, осавула та хорунжого, а також з полковників, сотників і отаманів. Було збільшено «козацький» генералітет: добавлено двох генеральних осавулів і генерального бунчужного. Було утворено Трибунал і суди. «Повелено козакам судиться по службі та у всіх справах, що до служивої особи стосуються, у сотнях та полках, а лише у справах великих розбиратися, подібно до шляхти, у містах повітових, як і раніше».

Козакам було пожалуване місто Трахтемирів. Козаки, однак, продовжували жити за своїми традиційними правилами, а запорозький Низ, як і раніше, вважався місцем, куди збігалися невдоволені.

Слід зазначити, що король, поділяючи козаків на реєстрових і нереєстрових, переслідував певну мету: щоб з часом лише внесені до реєстру залишалися козаками, а решта стала б кріпаками чи потрапила під владу королівських старост. Та й реєстрові козаки, що отримували гроші від короля, ставали насправді найманим військом Речі Посполитої.

Все це породжувало невдоволення серед козацтва. До того ж реєстрові козаки за настійними вимогами польської шляхти не допускалися ані до виборів короля, ані до участі у польському сеймі.

Однак король Стефан Баторій (1533-1586) всілякими дрібними уступками умів угамовувати невдоволення козацтва. Він збудував нову гетьманську резиденцію — м. Батурин і також передав його козакам, щоб у ньому, як визначено королівською грамотою, «відправляти діла свої до звичаю у новоствореному граді нашому Батурині, а як треба буде, то — у Черкасах, також і Гетьманові руському правити в тім місті, а у Черкасах мати намісника свого з Генералітету військового, який ми значно розширили, і забезпечити, умноживши й класи товариства Бунчукового, Військового та Значкового, котрим поміщатися під бунчуком та при полкових хоругвах...».

...Про трагічну загибель гетьмана Богдана Ружинського написав український письменник Адріан Кащенко (1858-1921), заборонений в СРСР як «буржуазний націоналіст»: «Управившись з ордою на суходолі, Ружинський звернув свою увагу на шлях з Запорожжя до моря. Захопивши Самійла Кішку у неволю та скориставшись часом, поки запорожці з Свірговським плуталися у Молдаві, турки знову поновили город Аслам-Кермень і зробили його ще міцнішим, ніж він був за часів Вишневецького. Щоб не мати перешкод до походів на море, Богданко року 1576 підступив до Аслам-Керменя, обложив його з усіх боків, але, не маючи великих гармат, не міг його добути. При тій нагоді один козак порадив зруйнувати кріпосні мури вибухом пороху і похвалявся, що вміє те зробити. Ружинський ухопився за ту думку і сам, разом з тим козаком, почав працювати на підкопах, підкладаючи під мури міну. Та на лихо запорожцям, козак зробив справу так невміло, що вибух стався передчасно, і тим вибухом було вбито і козака, і самого гетьмана Ружинського».

Дмитро Бєляєв