№3 Коралові намистинки співочого гурту

Коралові намистинки співочого гурту

«Співати – це можливість жити поза буденністю», – вважає юна співачка Наталя Шевченко – одна з учасниць дівочого хору «КОРАЛІ», відомого у Вишгородському районі та поза його межами. Веду розмову з керівником колективу Лесею Потіцькою

 

– Пані Лесю,  вже 16 років Ви, день у день, їздите з Києва до Вишгорода  працювати з кількома групами хору, витрачаючи тільки на дорогу понад чотири години. Що Вас спонукає на такий подвиг?

– Мабуть, самі дівчата. Коли в 94 році мене запросив настоятель Вишгородської греко-католицької церкви отець Сергій попрацювати з п’ятьма дівчатками, парафіянами церкви Андрія Первозванного, з яких хотіли створити дитячий хор, я не знала, що вони мене так вразять своїми голосами,  затримаючи надовго. Ці дівчатка були настільки талановитими від природи, що могли самі, без наставника, тримати триголосся. У Наталочки Шевченко такий самобутній і дивовижний голос, що я їй заборонила співати ще десь, аби зберегти, не зіпсувати  цей дарунок природи. Так от, почувши цих янголяток, вже не хотіла звідси їхати. Як хормейстер, я мушу бути не там, де хочу, а там, де потрібна, і де є матеріал, з яким можна працювати.

– З яких складових утворюється хор? Як Ви передбачили, що з 3-5 річних пташенят може вирости такий славний співочий гурт?

– Святе діло, коли є сопрано    ведучий голос, без якого не варто починати. А тут одночасно такий підбір голосів і музичного слуху… Тоня Щурук – прекрасне ліричне сопрано. Зараз вона вже залишила наш колектив: вийшла заміж, стала невісткою отця Сергія. А тоді якраз вона спонукала до створення хорового колективу. Оксаночка Новак, Юлечка Дудка та Славця Тимошенко її доповнювали. Потім ще добрали інших дівчаток. Трирічна Оля Приньова співала тоненьким дівочим дискантом, але в неї дуже боліли ніжки, і на заняття мама змушена була її приносити. Всі вони виросли дуже гарними громадянами – навіть якимись  надчистими, через що я дещо боялася, як вони будуть позиціонувати себе в сучасному суспільстві. Та, слава Богу, наші молитви почуті, дівчатка одна за одною виходять заміж за гарних чоловіків, які живуть за тими ж моральними принципами.

– Чому у хорі тільки дівчатка?

– Були у нас і хлопці, та через мутацію голосу в них короткий співочий вік, і хор може розпастися. Тому ми обходимося без них. Коли звучать твори, де мають бути хлопчики, то перевдягаються наші дівчатка і виконують їхню партію.

– Ваш колектив має багато нагород. Якими  найбільше пишаєтеся?

– У 2003 році нас запросили на міжнародний фестиваль імені Шуберта в Австрію.  У нас тоді було 14 дівчаток, а за лаштунками мусило бути 16. Першого дня на конкурсі в обов’язковій програмі потрібно було виконувати дуже складні три твори, де все побудовано на вокалі, а наші молоденькі дівчата, не маючи музичної освіти, не володіли високою вокальною технікою, і ще не було контр-альта. Змушені були запросити двох фахівців з музичного  педінституту. Тоді ми посіли перше місце.

Потім перемагали в багатьох конкурсах, виконуючи складні твори вже без жодного професіонала – тільки своїм аматорським колективом. Отримали гран-прі на лемківському фестивалі у Городку Львівської області. Нам було складно, бо у лемків вимова відрізняється від нашої. Та ми академічно заспівали і отримали вищу нагороду. Після того були ще ряд нагород. Ми стали популярними, нашим іменем почали називати інші колективи. «Коралі» вже є у Львові та Івано-Франківську.

– З яких творів складається ваш репертуар?

– Ми виконуємо понад 200 творів. Передусім, це духовні пісні, літургії, народні обрядові – у нас представлено всі чотири пори року: веснянки, купальські, обжинки, колядки, щедрівки, пасхальні, величальні.

Нещодавно ми були на Великій Коляді у Львові. Нас дуже гарно сприймали, бо дівчатка співали бездоганно, незважаючи на втому, погану погоду – йшов дощ з мокрим снігом, на те, що в перший день не працювали мікрофони. Мої діти, мої янголятка були, як завжди, на висоті.

 

Георгій КУЩ

 

 

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->