Іван БУРДАК: «Моє кредо – це чесність і правда»



Іван БУРДАК: «Моє кредо – це чесність і правда»

У когорті відомих особистостей Вишгородщини ім’я нашого сучасника Івана Григоровича Бурдака посідає значиме місце.  

Він – дійсний член Української Академії наук національного прогресу, голова відділення економіки і управління Української Академії наук, професор Кременчуцького університету економіки, інформаційних технологій і управління, доктор економічних наук, член Міжрегіональної Спілки письменників України, відзначений міжнародною нагородою – золотою медаллю Платона та ще однією такою медаллю за досягнення в літературній творчості, нагороджений орденами Іллі Муромця, Агапіта Печерського, має урядові нагороди радянських часів.

Іван Григорович – дитина війни, на чиї плечі рано лягла відповідальність за свою сім’ю і за країну. Але на непростому життєвому шляху доля дарувала йому гарних людей. Один з них – поет Максим Рильський, який став хрещеним батьком юнака, його наставником, провідником у творчості. І сьогодні літературний доробок Івана Бурдака – це понад 20 книг. З нагоди другого видання однієї з них – роману «Вишгород – Русь Київська» – у районному будинку культури «Енергетик» відбулася творча зустріч з автором. Подарунком йому став автобіографічний фільм, знятий за сприяння НВП «Технопроект». Ось перед нами Іван Григорович ще зовсім юний – студент лісоінженерного факультету Української сільськогосподарської академії. Закінчивши його, працював на лісопромислових підприємствах Архангельської області. Пройшов шлях від майстра до головного інженера і директора лісокомбінату та ліспромгоспу. У 1965 році, переїхавши в Україну, працював за фахом. З 1973 по 1980 р.р. – перший заступник голови Вишгородського райвиконкому. Ці роки дуже зріднили його з древнім Вишгородом, розбудові якого віддав багато сил. Він до найменших деталей пам’ятає все, що тоді було зроблено разом з однодумцями.

З 2003 року Іван Бурдак – голова відділення економіки і управління Української Академії наук. Він автор понад 60 наукових праць з економіки, соціології, політології, має понад 600 публікацій з цієї тематики.

Дивовижним чином поєднуються у ньому фізик і лірик. Як пише про це сам Іван Григорович:

Я поет не за фахом, за духом,

За покликанням серця мого.

І душа моя Господа слуха,

Розуміє, шанує його.

Всі твори І.Бурдака пронизані любов’ю до батьківщини, до своєї землі – чи то йдеться про рідну Лемешівку на Яготинщині, чи про Вишгород, з яким давно поріднився, чи про неньку-Україну.

Почуття патріотизму до Ольжиного граду, вболівання за його долю яскраво звучать у епічному творі «Вишгород – Русь Київська». Автор відтворив історію тисячоліття – від освячення міста до наших днів. Він виділяє три етапи його народження: часи княгині Ольги; після монголо-татарської навали; в роки будівництва київського гідровузла і сподівається, що усі ми доживемо до четвертого народження Вишгорода як історично-культурного центру, що увійде до каталогу ЮНЕСКО. «Для цього, – каже Іван Бурдак, – маємо зробити все, аби гості міста бачили його як справжню пам’ятку древньої Русі».

Уривки з твору прочитали учні гімназії «Інтелект», і присутні ще раз пересвідчились, як просто звучить його слово і разом з тим як багато в собі містить. Вітаючи автора, це відзначили заступник міського голови Марія Решетнікова, член Спілки художників і архітекторів України Василь Климик, завідуюча відділом обслуговування центральної районної бібліотеки Галина Дмитренко, голова Громадської ради Микола Юречко, виявивши одностайність у тому, що ця книга заслуговує бути для молоді підручником з історії міста.

Творчої юні тут було багато. Це і дитячий оркестр «Водограй» та дівчатка хору «Коралі», які вразили усіх дзвінкими кришталевими голосочками, і учасники студії пластичних імпровізацій центру «Джерело» та гімназисти, котрі декламували уривки з творів автора. Окрасою вечора стали пісні та романси на слова Івана Бурдака у виконанні автора музики, викладача Вишгородської музичної школи Ірини Бези, а також виступ гурту «Золоті ворота» з прем’єрою пісні «Мальва розцвіла» Анатолія Черняхівського.

А винуватець урочистостей, взявши слово, продовжував нести свою патріотично-просвітницьку місію, аби кращим було наше «завтра». Його він бачить у збагаченні духовності людей, все інше – похідне від неї. А про те, що сьогодні нація морально спустошена, фізично хвора, відірвана від історичних витоків, свідчить багато фактів нашого буття. І те, що перейменовують вишгородські вулиці, в назвах яких були увічнені ті, хто їх будував, та нарекають нові об’єкти абсолютно чужими, не властивими нащадкам князів руських словами; і те, що з нинішньої зимової Олімпіади наші спортсмени повернулись без нагород, не в приклад українським паролімпійцям, які вибороли близько 20 медалей. «Подумаймо над цим. І, подякувавши Богу за те, що живемо на такій благодатній землі, подбаймо про наше духовне збагачення», – сказав Іван Бурдак.

Є сподівання, що найближчим часом він стане Почесним громадянином міста. З проханням підтримати таку ініціативу, аби прийняти відповідне рішення на сесії міської ради, виступила депутат від фракції БЮТ Валентина Парчук. Зал підтримав її пропозицію дружними оплесками.

Валентина Василенко

Фото Георгія КУЩА

P.S. Іван Григорович Бурдак, якого з Вишгородською дитячою музичною школою пов’язують давні дружні стосунки, побував тут днями на звітному концерті. Він був у захваті від майстерності учнів, зазначивши, що ще раз переконався, яка талановита молодь Вишгородщини.

Директор школи Іван Данилович Катрюк подякував Івану Бурдаку та депутату Вишгородської міської ради Валентині Парчук за постійну підтримку та допомогу дитячому закладу.

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->