№6 Древнє рукотворне диво

Древнє рукотворне диво

У Вишгородському історичному музеї експонується виставка Людмили Смолякової – київської майстрині з реконструкції трипільської кераміки

Уперше знахідки керамічного посуду в Києві та області систематизував наприкінці ХІХ століття археолог Вікентій Хвойка. У нинішньому році минає 160-річчя з дня його народження. А 100 років виповнюється Докії Гуменній – першій українській журналістці, яка присвятила свою творчість популяризації трипільської культури.

Людмила Смолякова  ось уже десять років за матеріалами археологічних знахідок відтворює форми, колір та орнаменти трипільської кераміки. Саме завдяки таким ентузіастам, як вона, ми з кожним роком все більше дізнаємося про таємниці прадавньої культури та життя людей сім тисячоліть тому. Час відкриття трипільської культури – 70-ті роки ХІХ ст. – співпадає з відкриттям легендарної Трої. Знахідки Трипілля й Трої вчені датують ранньо-бронзовим віком.

За 10 років Людмила Смолякова створила тисячі виробів із глини, прикрашених орнаментами, які прийшли до нас із глибини століть. Працює вона за трипільською технологією – без гончарного кола. Її роботи високо оцінили не тільки в Україні, а й за кордоном – у Росії, Греції, Японії, Голландії, Німеччині, Польщі, Франції, Ватикані. Свідчення цьому – численні дипломи.

– Для трипільських виробів характерні парність, чотиризначність і триярусність, – пояснює Людмила Іванівна. – Лише в парі народжується потомство, чотири знаки символізують сторони світу, а триярусність – це небо або повітря, земля і підземелля. Щоправда, підземний світ у трипільців тільки позначався, але майже не використовувався в орнаментах.

У розписах трипільської кераміки домінує змій (Вуж) – охоронець дому. Це добрий дух, якого люблять і про якого згадують з теплом у серці. Дуже цікавими є розписи на мисках. Я всього навчилася від глини. А ще моїми вчителями були малюнки з розкопок у Трипіллі. На розкопках я побувала з товариством «Коло-Ра». Представники фонду «Євразія», побачивши мої роботи, у 2000 році дали мені грант. Нині напрацьовано понад тисячу екземплярів реконструкцій трипільських виробів, які експонувалися в різних країнах світу. На базі моєї майстерні знято більше десяти фільмів. До речі, відкрилися ресторани з трипільським оздобленням – «Керамо-мама» в Києві, «Трипілля» на Обухівській трасі.

Трипільська культура – надзвичайно цікава. Мені хотілося б, аби її вивчали діти, починаючи з дитячого садочка. А в школах, на уроках історії, можна продовжити дослідження. Я хотіла б навчати не лише дітей, а й дорослих. Мрію відкрити постійно діючу виставку кераміки та фотовиставку.

Тепло і колосальна енергетика глини дають мені наснагу, силу і навіть лікують. Творити з глини може кожен. Маленькі діти здатні створювати іграшки, а дорослі – сувеніри. Наприклад, у Рівному разом з виставкою я провела майстер-клас, що дуже сподобалося глядачам.

Зараз ми розвиваємо вже 12 напрямів трипільської культури. Це, насамперед, іграшка, зокрема, дитяча лялька, а також гобелени, одяг, прикраси, зачіски, ткацтво... Все відтворене зі статуеток, знайдених на розкопках. Сім тисяч років ці вироби зберігала земля, а глина майже не змінила колір.

Хоча розписи ще не всі досліджено, та головне в них можна прочитати, і не заглиблюючися в історію. Серед скульптур на розкопках часто зустрічається фігурка жінки. Ми її називаємо «Трипільською Мадонною». А ще – «Змієнога богиня». Майже в усіх цивілізаціях, в усіх культурах є своєрідна драбинка, яка символізує сходження людського духу. Ці драбинки відтворені на поясах, горщиках… Зустрічається часто і дерево життя. Змальовують пару – місяць і сонце – як символ шлюбу чоловіка й жінки із зірочками-дітками. Легенди світу нам допомагають зрозуміти і прочитати трипільські символи. І хоча трипільські перекази не збереглися, але за малюнками можна впевнено сказати, що до нас дійшли персонажі, схожі з героями міфів Давньої Греції, – переконана Людмила Смолякова.

 

Ольга СІЛЬЧЕНКОВА

 

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->