№12 …І звучала молитва за Україну

…І звучала молитва за Україну

Подорожуючи Україною, не перестаєш захоплюватись – яка ж гарна наша земля! Є чим помилуватися самому, є що показати й іншим. Недаремно так вабить вона гостей звідусіль. Приміром, французів, відомих естетів і цінителів прекрасного. Хоча у себе на батьківщині якої краси вони тільки не бачили!

Ось уже понад десять років дружать міста-побратими Вишгород та Санс (Франція). Гості щоразу із задоволенням приїздять до нас і, подорожуючи по Вишгороду й району, столицею та іншими містами України, відкривають для себе щось нове. Так було і цього разу, коли на запрошення директора Вишгородського історико-культурного заповідника Ірини Пироженко сім’я Жиссель взяла участь у міжнародній конференції «Старожитності Вишгородщини». Жак Жиссель приїхав до України вперше, а його дружина та син бували тут уже не раз. Їм, мешканцям країни, з якою пов’язана доля королеви Франції Анни Ярославни – доньки Ярослава Мудрого, надзвичайно цікава минувшина й сьогодення Ольжиного граду – міста великих князів. А цього разу до вражень від конференції, екскурсій по Києву, зустрічей з давніми друзями додалося ще одне цікаве знайомство – з подружжям Дромарецьких. Гостями їхнього хлібосольного дому, що в одному з мальовничих куточків Лютежа, було багато знаних співвітчизників, а от французи – вперше. Проте господарі полонили їх тим, чим і інших своїх гостей, – душевністю, щирістю, жагою до життя (у їхні 83 роки воно насичене й різноманітне), а ще – піснею під супровід бандури. Акомпанував їм і червневий сад – шелестом ошатних яблунь, дзижчанням джмелів у запашних квітах лаванди… Звучала «Молитва за Україну», «Пісня про чумака», а французи не відривали очей від цих людей, які у своєму поважному віці мають такий позитивний заряд енергії, несуть духовну культуру, пишаються красою своєї землі і тим, що вони – частинка рідної України.

Валерія Чистяк

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->