№14 Анна руська – королева французька

Анна руська – королева французька

Франція може повідати безліч історій, пов’язаних  із королівським двором, спадкоємцями престолу і, звичайно ж, з  їхніми дружинами. Однак, однією з найбільш загадкових королев у історії Франції є Анна Ярославна. Дійсно, союз представника династії Капетингів і принцеси-спадкоємиці престолу далекого королівства не перестає вводити в оману істориків. Хоча і вони можуть дещо прояснити. 

Донька Ярослава – наречена короля

Анна Ярославна народилася в 1032 році (втім, такі дати як 1024 і 1036 теж не безпідставні). Згодом вона стане дружиною короля Франції Генріха I, а після його смерті – регентшею при правлінні свого сина Філіпа І.

На момент знайомства з Анною Генріх I все ще залишався без спадкоємців після двох невдалих шлюбів. На той час він уже багато чув про Київську принцесу від правителів Римсько-німецької імперії. У неї було кілька безперечних переваг: Анна не мала родинного зв’язку з Генріхом, була молода, без спадкоємця престолу і,  до того ж, її батько Ярослав Мудрий був надзвичайно багатий.

Для укладення шлюбу знадобилося двічі відправляти послів до далекого Києва. У літописі Кларіуса  говориться про те, що «в 1050 році Генріх відправив священиків де Мо, Готьє, Гозмін де Шоні та інших до короля Київської Русі, на кордоні з Грецією, якого звали Ярослав, щоб той віддав свою дочку заміж за Генріха. Ярослав відправив послів назад у Францію, але з безліччю дарунків, а також з дочкою своєю».

Вперше посли зробили ознайомлювальний візит з метою розповісти  про свого государя, а також  ближче роздивитись, яке життя при Київському дворі. Французька церква хотіла упевнитися, що християнство панує тут повною мірою. Яким же був подив священиків, коли вони побачили безліч  церков. Вони й уявити не могли, що така кількість храмів (а їх на той час було близько 10000) може вміститися на землі Київській.

Анна чудово порозумілася з Готьє, який тільки й говорив, що про красу, розум і чесність молодої дівчини. Після приїзду послів до Франції  переговори поновилися. Здавалося, Ярослав легко погодився на шлюб Анни з Генріхом І. Другий візит було організовано із надзвичайною швидкістю, і Готьє знову приїхав до Києва від імені Генріха. Цього разу він забрав принцесу з собою.

Анна – королева Франції

Після тривалої подорожі княжна опинилась у королівській резиденції в місті Санліс, що в 40 кілометрах від Парижа. 14 травня 1049 року в древній французькій столиці Реймс, у день Трійці, в кафедральному соборі Реймському Анна і Генріх повінчалися. І Анна як королева Франції прийняла католицьку віру.

У 1060 році Генріх помер, і вона стала регентшею при правлінні свого сина Філіпа І. Однак, вся фактична влада була у Анни в руках, оскільки Філіп був досить малий дляуправління країною. Разом з сином вона підписувала державні папери, ставлячи підпис кирилицею: «Анна регина» – Анна королева.

Вдруге Анна вийшла заміж за графа Рауля III з роду де Крепі і Валуа. Подружжя прожило разом аж до смерті графа – 12 років. Деякі вчені кажуть, що після смерті Рауля Крепі в 1074 році Анна таємно відвідала Київ, але потім повернулася до Франції, продовжуючи правити країною разом із сином. Втім, з того часу вона підписувала укази і розпорядження  вже не як королева, а як «мати короля».

Євангеліє як оберіг у чужій країні

Те, що Анна Ярославна і через багато років не забула рідну мову, і те, що вона взяла з собою до далекої Франції Євангеліє, як оберіг у чужій країні, свідчить, що її батьківщина, Київська Русь, була країною великої культури. До Франції Анна приїхала, маючи серйозну на той час освіту,  вільно читала кількома мовами, писала кирилицею, глаголицею. Прийнявши католицьку віру, вона  швидко опанувала латинь. Напевно, освіта й висока культура дозволили їй виділитися серед оточення французького короля і залишитися в історії не лише завдяки високому статусу королеви, а і своєму розуму та мудрості. До того ж, Анна займалася будівництвом храмів у Франції. Звичайно, що вони були схожими на київські церкви. Один з таких храмів, споруджений в 1060 році в місті Санліс, зберігся до наших днів.

Відомо, що подружнє життя Анни з Генріхом не було надто солодким, як може здатися на перший погляд. У 1053 році вона народила сина Філіпа, пізніше – Робера і Гуго. Робер в підлітковому віці помер. Король весь час перебував у військових походах, а отже синів їй довелося виховувати самостійно.

Анна мала неймовірний авторитет у французькому суспільстві. Про це свідчить хоча б той факт, що вона ставила підпис на документах високої державної ваги поряд з хрестиками неосвічених королівських придворних  та й самого короля. Королева Анна привезла на гальську землю книги та любов до знань. Ще багато століть після неї королі Франції присягали на Євангелії Реймському, навіть не підозрюючи про його київське походження.

Останній прихисток Агнес…

У кінці ХVII століття на території Вільєрського абатства, неподалік від міста Етамп, на старому кладовищі було знайдено загадкову могилу із зображенням на кам’яному надгробку жінки в короні. Напис латинською говорить, що там упокоїлася Агнес, дружина короля. Легенда свідчить, що це могила Анни Ярославни, тому що саме так у дворі Генріха I називали його королеву – Агнес. Існує також більш достовірна версія, згідно з  якою  королева Анна упокоїлася в спорудженому нею монастирі в містечку Санліс, де стоїть мармуровий пам’ятник на її честь.

Стефан БАРБІЙОН,

науковий співробітник музею

в м. Санс, Франція.

Матеріал представлено на науковій конференції в державному заповіднику Вишгорода «Старожитності Вишгородщини»

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->