№14 Близьке і далеке Трипілля

Близьке і далеке Трипілля

Село Трипілля Обухівського району Київської області розташоване на правому березі Дніпра, у долині річки Красна.  Назва його пов’язана з характером місцевості: тут сходяться три родючі долини, три поля, розмежовані річками Стугною, Красною та Бобрицею.

При в'їзді в село височіє Дівич-гора, на якій було розкопано жертовник богині-діви зарубинецької культури. Вірогідніше за все місто Треполь  було побудоване близько 1032 р., коли Ярослав Мудрий, укріплюючи кордони Русі, ставив міста по Стугні.

Воно відігравало значну роль у Київській Русі. Вже у другій половині ХІ ст. було одним із центрів ремесла й торгівлі і вважалося «водними воротами». 

Треполь був також важливим укріпленням, що захищало Русь від нападів печенігів, а пізніше – половців. 

З глибин віків – до наших днів  

Сьогодні у селі  по вулиці Героїв Трипілля, 12 знаходиться обласний археологічний музей. Він розташований за 50 кілометрів від Києва. У 1978 р. його було засновано, як «Музей комсомольської слави». У 1995-му перепрофільовано. Експозиція музею розповідає про події, які відбувалися на території Київщини з часів палеоліту до кінця ХVІІІ ст. Тут представлені старожитності зарубинецької, черняхівської, київської, колочинської, лука-райковецької, волинцівської та роменської культур.

У 2002 р. завершено капітальний ремонт музею та оновлено експозицію. Поруч споруджено погруддя видатному вченому-археологу Вікентію Хвойці, якому у 1896-му році фортуна підкинула грандіозне відкриття. Неподалік від Трипілля він розкопав поселення людей, котрі жили за 8000 років до нашої ери.

Ми тут жили ще до часів потопу…

Ми тут жили ще до часів потопу.

Наш корінь у земну вростає вісь.

І перше, ніж учити нас, Європо,

На себе ліпше збоку подивись.

Ти нас озвала хутором пихато.

Облиш: твій посміх нам не допече,

Бо ми тоді вже побілили Хату,

Як ти іще не вийшла із печер.

 

Це рядки з вірша Бориса Олійника. Дійсно, трипільці будували собі хати, обмазували зсередини і зовні, потім білили і фарбували – так само, як традиційно робили ураїнці в селах. Деякі хати, подібні до трипільських, і дотепер можна знайти в глухих селах України і Молдови...

Музей створили ентузіасти

Неподалік Дівич-гори  є ще й приватний музей «Прадавня Аратта – Україна». Його засновники – не держава і не громадські організації, а цілком конкретні люди, які є щирими українцями не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені.

Це відомий колекціонер Олександр Поліщук, будівельник Володимир Лазоренко, художник Анатолій Гайдамака і науковець Юрій Шилов.

Олександр Поліщук переконаний, що про Трипільську культуру мають знати всі українці, бо українці – це не просто люди першого сорту, а «вищі люди в світі». За ними стоїть велична Трипільська цивілізація, вони є прямими нащадками того народу, який породив усі індоєвропейські народи, що пішли і в Європу, і в Азію.

Дістатися до Трипілля можна від станції метро «Видубичі» маршрутним таксі «Київ-Стайки», «Київ-Ржищів», «Київ-Букрин», «Київ-Канів» (через Ржищів) до зупинки «Школа-інтернат» в с.Трипілля.

Підготувала Валентина ВАСИЛЕНКО

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->