№20 «…Несу свою пісню людям»

 

 

«…Несу свою пісню людям»

 

Василь Сухомлинський писав: «Величезна виховна сила школи народжується там, де в людини, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений учитель»…

 

Такою для багатьох учнів нашого ліцею стала викладач музики Любов Іванівна Ярова. Вона не лише прекрасний і досвідчений педагог, а ще й талановита особистість.

  Любов Іванівна – чудовий вокальний виконавець, співачка, яку знають і люблять в нашому селищі. Жодне свято в Коцюбинському не проходить без її  участі. Її спів завжди є прикрасою всіх концертів місцевих творчих колективів. Нещодавно наше селище відзначало свій день народження. На  імпровізованій сцені біля будинку культури відбувся великий концерт, у якому взяли  участь чимало місцевих талантів, – і співаків, і танцюристів, і музикантів. Але найбільше оплесків та овацій зібрали виступи Любові Ярової, яка виконувала українські народні пісні. Під час невеликої концертної паузи мені вдалося поспілкуватись з нашою артисткою.

 

– Любов Іванівно, як сталось, що Ви захопилися музикою, почали співати?

 

– Музика – моє захоплення з дитинства, якому я присвятила все своє життя. Вже майже 20 років працюю в школі вчителем цього предмету.Чи мріяла  ним бути, зараз уже важко згадати, але я завжди хотіла працювати з дітьми. У мене все відбулося так, як планувала: після закінчення педагогічного інституту пішла працювати до школи й досі не зраджую обраній професії. Чи мріяла тоді про сольну кар’єру? Так. Але все склалося по-іншому, і я не шкодую.

 

– Напевно, у Вашій родині музиці й співу приділяли багато уваги?

 

– Я з дитинства оточена піснею. Співали всі: і мама, і бабуся, навіть прадід мій, якому було 92 роки. Він тоді вже втратив пам’ять, але співав пісні на чотирнадцять куплетів у три голоси зі своїми дочками, одна з яких була моєю бабусею. Любов до пісні передається від покоління до покоління. Я від матері й батька маю талант до співу і хочу його передати дітям. Дуже люблю, коли діти співають. Я займаюсь з ними, намагаюсь розкрити юні таланти. Зараз мало дітей, які мають голос. Раніше, ще десяток років тому, бувало, що половина класу гарно співали, а зараз, якщо одна-дві дитини – то й добре. Думаю, це тому, що популярними у молоді зараз є не дуже мелодійні музичні стилі, наприклад, реп, у якому зовсім мало від пісні й музики.

 

– Любов Іванівно, Ви намагались  порахувати, скільки пісень знаєте? Яким віддаєте перевагу? Який репертуар Вам більше до вподоби?

 

– Мабуть, українські пісні в естрадній обробці. Ви щойно чули пісню «Але ж я тебе любила». Це одна з моїх улюблених. Мені подобаються пісні, які живуть уже досить давно, але сьогодні завдяки сучасним аранжуванням  залишаються популярними й улюбленими народом. У мене  багато пісень, які назвала б найулюбленішими. Це «Місяць на небі…», яку  співаю на два голоси з партнером, «Ніч яка місячна». Дуже подобаються мелодійні протяжні народні пісні. Я співаю завжди. Удома,  коли пораюсь по господарству, на роботі, звісно, теж.  Я навіть, коли йду кудись, то теж щось про себе наспівую, мені й мої учні про це зауважують. З піснею я завжди. Дуже подобається і сучасна українська естрада – пісні у виконанні Наталі Могилевської, Ані Лорак, Руслани, Тіни Кароль. Деякі з них, наприклад «Місяць», можна віднести до фольклорного жанру.

 

– Але крім власної вокальної кар’єри Ви ще й керівник музичних колективів?

 

– Так, керую творчим шкільним пісенним ансамблем «Ліцей», де займаються учні нашого Коцюбинського ліцею, а також працюю з дорослим ансамблем пісні «Барви», знаним і шанованим не лише в нашому селищі, а й по всій Київщині.

 

– Коли Ви розпочали власну сольну кар’єру ?

 

– Ще в дитячому садочку вихователі помітили мене – співучу п’ятирічну дівчинку. Мені завжди давали виконувати головні музичні партії на святкових ранках. Так і розпочалась моя сольна  кар’єра. Я тоді найголосніше співала, знала всі пісні і дуже хотіла стати артисткою, але на велику сцену все-таки піднятися не довелося. Та я не шкодую про це. Для мене пісня – це саме життя. Я щаслива, що працюю з дітьми і музикою. Такі виступи, як сьогодні на святі, коли співаєш перед учнями, їхніми батьками, перед знайомими і сусідами – це і є найбільша сцена. Я завжди хвилююся, але радо несу свою пісню людям, даруючи їм світло і добро.

 

– Творчих успіхів Вам і наснаги!

 

 

 

Розмову вела

 

Анастасія ВОЛОШИНА

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->