Маловідома Київщина

Камбоджієць із Березані

Ук Дара Чан, народився у Пномпеністолиці Камбоджі, а нині, ось уже 24 роки живе у містечку Березань, де працює викладачем школи мистецтв. Тут у нього родинадружина і діти. Дара Чан у перекладі з кхмерськоїзірка і місяць. У кхмерів заведено давати дітям поетичні імена. Так у долі нашого героя поезія і смерть часто йшли поруч.

У Дара Чана було щасливе дитинство, якому могли позаздрити багато його однолітків. Батькокоролівський генерал Ук Чан, служив у охороні принца Нородома Сіанука. Родина володіла величезними угіддями рису і бананів, мала розкішний будинок, прислугу. Щасливу ідилію було зруйновано, коли в 1970 році у Королівстві Камбоджа відбувся державний переворот. Почалася громадянська війна. У жорстокому бою загинув батькогерой Камбоджі генерал Ук. Потім червоні кхмери вбили сестриного чоловікадипломата і представника Королівства Камбоджі при ООН. Владу захопив Пол Пот і встановив режим фашистської диктатури. В країні вирували масові репресії, винищення «неугодних». До таких зарахували і родину загиблого генерала.

Світ джунглів, де я навчився цінувати життя, був не тільки жорстоким, але водночас і дуже красивим

Життя Дара Чана схоже на захоплюючий роман, в якому переплітаються сумні й щасливі сторінки. Сім’я майбутнього художника декілька років перебувала в засланні в джунглях, де боролася за своє існування. Ук Дара Чан згадує: «Разом з нами вигнали у джунглі й інших людей. Мені тоді було 14 років, сестрі — 30, мамі — за 50. З усіх речей нам дозволили взяти сокиру, ніж і казанок...». Генеральській родині довелося навчитися виживати у джунглях. Там жили напівдикі племена, які навіть кхмерської не розуміли. Та спостережливий хлопчина зумів вижити і навіть здобув славу людини з надприродними здібностями, що вміє розмовляти з тваринами. Так одного разу Чану довелося заночувати у хащах, що дуже небезпечно. Так і сталося: до намету підкрався тигр, проте юнак не злякався і виявив неабияку мужність та кмітливість, миттєво вкинувши у вогонь сухе листя – хижак щезнув. Поволі Ук Дара Чан призвичаївся боротися із отруйними кобрами, розрізняти їстівні та неїстівні рослини, користуватися засобами народної медицини.

Перейнявши усі знання про спосіб виживання в джунглях, камбоджієць звертав увагу й на прекрасне. Так у непролазній гущавині серед ліан, диких звірів та старовинних великих занедбаних буддійських храмів він поволі долучався до живопису. Перші дитячі малюнки були виконані загостреною паличкою на сухій корі.

Серед двадцяти виселених сімей, пори, коли скинули червоних кхмерів, дочекалося тільки три. У 1979 році кривавий режим Пол Пота було повалено і родина Ук вийшла з джунглів. Для Чана почалося нове життя, вступив у армію і з автоматом у руках воював проти банд червоних кхмерів.

На батьківщині Чану довелося пережити два політичні перевороти і дві революції, але він не втратив інтересу до життя і мистецтва.

У нашій бібліотеці був «Кобзар» Тараса Шевченка, перекладений кхмерською, і тому я дуже прагнув побачити Київ, його старовинні церкви, каштани

Врешті-решт Ук Дара Чан повернувся до Пномпеня.  Бажаючи стати художником, він закінчив королівську школу мистецтв, де поглиблено вивчав графіку та живопис. Захоп­лювався також філософією та поезією. Як один із кращих стипендіатів свого навчального закладу, юнак отримав можливість продовжити навчання за кордоном. У 1987 році доля закинула талановитого камбоджійця у незнану досі країну та привела до Київського державного художнього інституту.

Саме в Україні, Чан знайшов майбутню родину. На дні народження в однієї зі своїх землячок він познайомився із майбутньою дружиною Світланою, яка жила із камбоджійкою в одній кімнаті гуртожитку Інституту культури. Вродлива мешканка Донеччини, також нагледіла собі юнака з екзотичної країни. Проте мати майбутньої нареченої й чути не хотіла про зятя-буддиста: довелося Дара Чану прийняти християнство. При хрещенні він отримав ім’я Михайло та оселився згодом із дружиною в Березані.

 З 1995 року Чан — повноправний житель міста Березань. А в 2004 році став громадянином України. У подружжя народилося двоє дітей: син Денис та донька Христина. А сам камбоджієць каже, що за роки перебування на Київщині став справжнім українцем. Нині магістр мистецтвознавства примножує мистецьку та спортивну славу Березані, викладаючи у місцевій школі мистецтв та займаючись із місцевими дітлахами таеквон-до. Його учні вже представляють свої виставки та виступають на світових спортивних змаганнях. У 2008 році Дара Чан одержав міжнародний сертифікат та атестований як володар чорного поясу четвертого дану. Дара Чан — визнаний майстер цього виду єдиноборства. Сьогодні він очолює Київську обласну федерацію таеквон-до.

З Дара Чаном дуже приємно спілкуватися — він щирий і відвертий

Проте основне його заняття — писання картин. Роботи Ук Дара Чана прикрашають національні музеї та приватні колекції Австралії, Великої Британії, Голландії, Німеччини, США, України та інших країн.

На полотнах камбоджійця дивним чином переплітаються зовсім не схожі українська і кхмерська культури. Картини, де зображена батьківщина художника, вражають масштабністю, екзотикою та яскравістю кольорів. На картинах з українською тематикою люди зображені трохи схожими на камбоджійців: у живописця на все свій погляд. І тому його заслужено називають одним із найдивовижніших українських художників, який поєднує у своїй творчості українські мотиви і кхмерську культуру.

Володимир Бойко

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->