маловідома Київщина

Внук священика зі Сквирщини здійснив мрію великого да Вінчі

Село Антонів Сквирського району подарувало людству двох неперевершених геніїв: Івана та Ігоря Сікорських. Власне, в родині потомствених православних священиків Сікорських 26 травня 1842 р. народився Іван Олексійович. Його ж син Ігор з’явився на світ вже у Києві.

Сікорський старший до дев’яти років зростав серед своїх 11 братів і сестер. Пізніше вчився у Києві в духовному училищі та семінарії. Ще не закінчивши останнього її курсу, Іван склав екстерном іспит до Київської першої гімназії і вступив до Університету св. Володимира, який закінчив 1869 р. Захистив дисертацію на ступінь доктора медицини. Якийсь час працював приват-доцентом клініки душевних і нервових хвороб при Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі. А з 1885 р. – професор кафедри душевних і нервових хвороб Київського університету св. Володимира, на якій викладав протягом 26 років.

Іван Олексійович залишив велику наукову спадщину. Його «Загальна психологія», «Психіат­рія», «Душа дитини», «Основи виховання і навчання», «Вихо­вання у віці першого дитинства», «Початки психології» та інші й досі залишаються настільними книгами медиків і педагогів у багатьох європейських країнах. Сікорський старший відомий ще й тим, що він виступав судовим експертом на найгучнішому процесі початку ХХ ст. – справі про жахливе вбивство у Києві на Подолі неповнолітнього гімназиста Бейліса.

13 (25) травня 1889 року дружина професора Сікорського Марія Стефанівна народила синочка Ігоря, якому судилося стати одним із фундаторів світового авіабудування. Крім Ігоря, в родині було ще четверо дітей. Тож мати, яка була високоосвіченою жінкою, своє життя присвятила родині. Їй дім Сікорських завдячував особливим затишком і творчою атмосферою, яка так потрібна для гармонійного розвитку непересічних особистостей. Дитячі роки майбутнього авіаконструктора були осяяні світлом культури, мистецтва і глибоких знань про навколишній світ, які визначили всю його подальшу долю.

Навчався Ігор в гімназії, Петербурзькому морському кадетському корпусі, французькій технічній школі Дювіньо де Ланно, Київському політехнічному інституті. Він кавалер почесної медалі Джона Фріца «За науково-технічні досягнення в галузі фундаментальних і прикладних наук» (серед авіаконструкторів її мають лише двоє — ще О. Райт).

Ще в дитинстві, коли Ігор познайомився з малюнками Лео­нардо да Вінчі, де було зображено літальний апарат, про який лише мріяв великий маестро, він загорівся ідеєю збудувати таку машину. І ось у 1908 році Ігор впритул підійшов до реалізації цієї ідеї. У Києві, в дворі будинку на Ярославовому Валу, який чудом зберігся й понині, він збудував свій перший гвинтокрил. А в липні 1909 року провів його випробування. Загалом в студентські роки (1908—1912 рр.) Ігор Сікорський створив шість моделей літаків та 2 гелікоптери.

У 1912—1918 рр. Сікорський – головний конструктор авіаційного відділу Російсько-Балтійсь­кого вагонного заводу, де під його керівництвом започаткована багатомоторна авіація. Сікорський першим у світі підняв у повітря на «Руському витязі» 8 осіб, протримавшись в небі майже дві години (1913). Уже наступного року рекорд буде доведено до 10 пасажирів, половина з яких стане членами Державної думи.

На літаку власної конструкції «Ілля Муромець» Ігор Іванович здійснив найдовший у світі переліт за маршрутом Петербург–Київ і назад.

Події 1917 р. прийшлися Сі­­корському не до вподоби. Тікаючи від арешту, він залишив Росію (1918). Мешкав у Британії, Франції і, нарешті, в США (1919).

Конструює різні типи літаків, у тому числі пасажирські лайнери. З 1943 р. його фірма «Сікорський авіейшн корпорейшн» стала провідним виробником вертолітної техніки. Успіхи настільки очевидні, що Сікорському довіряють створювати повітряні засоби пересування для американських президентів. На одному з них (5-58) Д. Ейзенгавер «катав» радянського лідера М. Хрущова.

Із безлічі технічних нововведень І.І.Сікорського слід виділити принаймні три найвидатніші його досягнення, кожне з яких могло б зробити безсмертним його ім’я. Це вирішальний внесок у створення російської авіаційної промисловості та перших у світі багатомоторних літаків-гігантів у роки першої світової війни, розробка у США перших міжконтинентальних пасажирських авіалайнерів, організація серійного будування вертольотів. Ігор Сікорський — конструктор гвинтокрилів із газотурбінними двигунами, амфібій, «літаючих кранів», гідролітаків, трансатлантичних лайнерів. Саме на його гелікоптерах здійснені перші перельоти, з дозаправленням у повітрі, через Атлантичний (1967) і Тихий (1970) океани.

В Радянській Україні ім’я Ігоря Сікорського, так само як і багатьох інших визначних «білогвардійців», вперто і тупо замовчувалося. І лише після проголошення незалежності батьківщина пригадала і визнала великого «блудного» сина, який закінчив свій земний шлях 26 жовтня 1972 р. в м. Істоні (штат Кон­нектикут, США). Ігоря Івано­ви­ча Сікорського посмертно нагороджено українським орденом. У музеї Київської Політехніки, де він навчався, відкрито експозицію, присвячену геніальному нащадку простого сільського священика. Є куточок Сікорського і в Анто­нівській школі.

Василь Граб

 

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->