Публічна особа

У нас скоро буде новий мольфар, МОЛОДИЙ, АЛЕ ДУЖЕ СИЛЬНИЙ

Останній мольфар України загинув від руки вбивці. Та обізнані люди кажуть, хоч учня у 82-річного Михайла Нечая не було, у нас скоро з’явиться його наступник. З Михайлом Нечаєм – магом, характерником, відуном (мольфаром – одним словом!) та ще й дримбарем на додачу – я зустрічалася двічі. Напрочуд колоритна особистість, попри те що не мав університетів за плечима, він був природженим психологом, що давало можливість мудрому й метикуватому гуцулові не тільки розраджувати людей у біді, а й по-справжньому допомагати. Бо, як мовиться, кожному дається по вірі його…

Пам’ятаю, щойно приїхала у Верховину, що в Косівському районі Івано-Франківщини, як люди, у котрих зупинилася, й питають: а ви не хочете зустрітися з нашим мольфаром, дідом Михайлом Нечаєм? Чом не хочу, якщо людина цікава? Отож уже наступного дня їдемо у село Верхній Ясенів, що примостилося серед карпатських гір за кілька кілометрів від Верховини, – саме в ньому до своїх останніх днів і мешкав чаклун і характерник. До речі, потрапити до нього відразу, не гаючи часу, не вдалося – спозаранку на подвір’ї у діда Нечая вже була чимала черга з відвідувачів. Думаєте, односельці чи з ближніх сіл? Ні, їхали до нього люди не тільки з усіх областей України, а й з-за її меж.
Того дня на зустріч чекало подружжя, яке дісталося у Верхній Ясенів аж з Білорусі, та дві жінки з російського міста Омська. Киян – не перелічити. Тож коли зайшла до господи (невеличка кімнатка, заставлена книгами, іконами, різноманітними, треба розуміти, магічними предметами й в’язанками сухих трав), де працював мольфар, він дістав з кишені якийсь невеличкий предмет і раптом на ньому… заграв. З’ясувалося, це була дримба!

Як усе починалося
…Серед кремезних ялин працювали двоє – тридцятилітній чоловік і семирічний сусідський хлопчак. Обидва робили свою роботу мовчки – слід було вчасно заготовити дрова на зиму, бо якщо не встигнуть, буде непереливки. Та враз старший – чи то підсковзнувся, чи ще якась оказія трапилася! – загнав сокиру у власну руку, навсібіч бризнула кров. Поки він відривав шматок сорочки й перемотував руку (а тканина швидко просякла наскрізь), хлопець дивився на все немов зачарований. А за мить підійшов до пораненого товариша і, витягнувши руки вперед, повільно провів ними над раною. І сталося справжнє диво – кров зупинилася. Пізніше Михайло Нечай скаже, що сам здивувався, звідки знав, що робити.  
«А звідки, – запитую, – ваше коріння? Якого роду-племені, бо ж не може бути, що такий дар з’явився у людини, котра ні сном ні духом ні про що не відала?» Дід Михайло помовчав, а потім стиха так каже: «А серед моїх предків – Данило Нечай, відомий у Запорізькій Січі цілитель, який був соратником Богдана Хмельницького». Отакої! А тодішні мольфари, як стверджують перекази, вміли не тільки людей зцілювати, але й розуміли мову тварин і рослин, та ще й, якщо вірити легендам, володіли майстерністю левітації. Данилові нащадки пізніше облюбували Карпати, а свій дар стали передавати у спадок. Михайло Нечай унаслідував його від баби Ганни, дещо перейнявши і в дядька, який жив на Буковині. Казали, що Михайло Михайлович настільки знався на законах природи, що навіть умів домовлятися з погодою. Щоправда, повеней від того не ставало менше, та коли я під час однієї із зустрічей запитала у нього про це, дід Нечай сказав приблизно таке: мовляв, у природі все надзвичайно збалансовано, навіть тоді, коли людині здається, що щось іде не так, тож і втручатися у цей відлагоджений механізм без нагальної потреби не варто.

Мольфа буває і доброю, й злою  
 «Чому вас називають мольфаром?» – не могла не поцікавитися. «Та я не тільки мольфар, – почула у відповідь, – а й учитель учителів, білий маг, який черпає свою силу від природи. А мольфар походить від слова «мольфа», тобто заворожений предмет. Усі знають, що дівчата часом на поріг, де живуть їхні обранці, чи то сіль намовлену підсипають, а чи ще якісь предмети підкладають. Та треба пам’ятати, що мольфа може бути різною: зробленою як на добро, так і на зло. А щоб вона почала діяти, через неї необхідно переступити, тому й підкидають її там, де людина, на котру спрямована дія мольфи, ходить. Та я, володіючи древньою магією наших пращурів інків, використовую у своїй практиці чимало древніх знань, а таким не займаюся…»
Найчастіше діда Нечая місцеві називали навіть не мольфаром – чаклуном. Цікаво, а чи справді він умів чаклувати? «Людей лікую, – розповідав, коли спитала про це у нього, – позбавляючи від хвороб не тільки тілесних, але й душевних, а ви ж маєте знати, що будь-яке захворювання зароджується на духовному рівні й тільки з часом людина отримує проблему на фізичному плані». Ну, подумалося тоді, про це ми чули, закордонного психолога Ліз Бурбо читали. А дідусь вів далі: як маг і чарівник можу причарувати жінку до чоловіка й навпаки, посприяти в отриманні грошовитої роботи. Але гуцули на це підсміювалися: нехай би у власній родині лад навів. Він на ці закиди зазвичай відповідав: над своєю долею влади не маю.
Не могла не поцікавитися про те, скільки разів ми живемо на Землі: чи один-єдиний раз, і тоді особисто мені не зовсім зрозуміло, чому одні купаються в розкошах, а інші не мають шматка хліба, а чи більше. «Та всі колись переконаються, що приходять на Землю велику кількість разів, – наче сьогодні, чую голос мольфара, – я, якщо людині з якихось причин це треба, можу побачити її минулі втілення. Й хоча християнство забороняє подібні знання, на Сході вони накопичувалися тисячоліттями. Людська душа перевтілюється як мінімум 12 разів, причому якщо зараз ви – людина, це зовсім не означає, що в наступному житті не станете, приміром, кішкою чи, як співав Висоцький, баобабом…»
Розповів він мені тоді й про те, що вампіри (вурдулаки, перевертні) – це не казка чи чиясь вигадка, а реальне життя. Та якщо зустрітися з ними непросто, віддати частину життєвої сили енергетичному вампірові – легко. Дід Михайло ж вважав, що від них, потренувавшись, можна спробувати захиститись. Елементарний спосіб – за допомогою оберегів (хто не пам’ятає, як у дитинстві мама чіпляла до одягу шпильку).
Цікавився чаклун і… політикою, хоча надто на цю тему не поширювався. Скажімо, припускав, що Крим, якщо уряд в Україні не візьметься за розум, може стати частиною іншої держави. Говорив про те, що Схід ворогує із Заходом – якщо не явно, то на енергетичному рівні, – і що це вигідно закордону, який виступає тут у ролі злого режисера подій. А щоб позбутися цих деструктивних процесів, нація мусить стати мудрою, повністю проживши свою родову карму.

А цур тобі, пек!
Поки дід чаклував над черговим відві-дувачем, двором поважно шпацирував великий чорний котисько. Дивлячись на вас, він трохи мружив свої розумні зелені очі, ніби кажучи: я теж бачу вас наскрізь! А коли моя донька захотіла його сфотографувати, дав лапою такого ляпаса, що подряпини заживали кілька днів: мовляв, я на фотозйомку дозволу не давав. Якої породи? Найзвичайнісінький дворовий кіт з дивним йменням Млинцур, котре, як зізнається пізніше господар, складається з двох частин і означає щось на подобу замовляння від темних сил.
Місцеві, знаючи непростий норов тварини, навіть припускали, що дід завів собі «помічника» – істоту, яка допомагає в його чаклунських справах. Так це чи ні, нині вже достеменно ніхто не скаже, та що кіт у мольфара особливий, визнавали усі. Коли ми фотографувалися на пам’ять, Михайло Михайлович залюбки переодягся в національний гуцульський одяг, а ось запросити поруч себе Млинцура відмовився – мабуть, нелегко у нього складалися взаємини зі своїм «помічником». Куди він подівся зараз, теж ніхто не знає, проте люди, обговорюючи обставини смерті цього дивовижного чоловіка, жартують: мольфар не підготував свого наступника, тож його пошуками тепер займеться чорний кіт… А що, як і справді?!

Валерія КАЛИНОВСЬКА    

Мольфар — гуцули так називають наділену надприродними здібностями людину на зразок ворожія, чаклуна або народного мага. Як вважають місцеві жителі, мольфари бувають добрі й злі. Для лікування людей і управління силами природи (наприклад, хмарами) мольфари використовують замовляння, спеціальні пристрої й трави. Вважається, що гуцульські мольфари безпосередньо пов'язані з козацькими характерниками, українськими самураями.

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->