У нас на районі

 

Земля селянам!
Історія розпаювання КСП «Нове життя» – це справжній кримінальний детектив, де головні ролі відіграють пісківські аферисти, які зуміли отримати й успішно продати земельні паї і на мертвих, і на живих. 
А все розпочалося ще 19 березня 1996 року в селі Мигалки Бородянського району Київської області, коли відбулося розпаювання КСП «Нове життя». Право на пай мали члени колгоспу, які працювали на день розпаювання в колгоспі, а також колгоспні пенсіонери за віком, котрі були живі на цей день. До колективного акту на землю додавався список з 322 членів, всі інші, які були пропущені, мають право поновитися в суді (більше 50 членів колгоспу вже поновилися).
На останніх зборах КСП «Нове життя», що відбулися 13.07.07 р., був затверджений остаточний список 378 чоловік і прийнято рішення про продаж сертифікатів. До першого списку додалося 66 осіб (невідомо яким чином) та 4 особи (за рішенням суду). До додаткового списку потрапили такі видатні особи: А. І. Тасенюк (був звільнений з КСП 16.03.96 р., а сертифікат отримав 06.03.01 р.), М. С. Шевченко (працівник клубу, отримав сертифікат 12.07.01 р. і ніколи не був членом КСП), Тамара Фурт (отримала згідно з рішенням суду, на сьогодні ще не звільнилася з КСП – цікаво, хто виплачує їй заробітну плату?!), Г. Г. Лавриненко, яка померла в 1993 році. Я думаю, якщо істинний господар коштів про це дізнається, то в багатьох пройдисвітів будуть великі проблеми зі станом здоров'я. Загальна кількість сумнівних паїв сягає більше 30, тобто інвестору підсунули «ліві» паї, за які було заплачено більше мільйона доларів.
Хотілося б більш детально розповісти про пані Сандалович, яка живе за принципом «Я невинна, що така розумна – там, де Гроші, там і Я». Під час розпаювання працювала в Тетерівській лікарні, тому не була внесена до списку пайовиків. За рахунок різних махінацій зуміла отримати сертифікат і успішно його продати. Цього виявилось замало, і пані Сандалович «поцупила» сертифікат на ім'я Франі Станіславівни Панчик, ввівши в оману селищну раду, отримала довідку на Франю Казимирівну Панчик, що померла в 1992 році і була свекрухою Сандалович – одна і та ж особа. Далі цей сертифікат оформляється у державного нотаріуса на свого чоловіка Віктора і успішно продається. За фактами шахрайства порушено кримінальну справу, яка два роки розслідується. Варто сподіватися, що державі будуть повернуті «вкрадені» паї.
Тепер більш детально. Починаючи з липня 2007 року представники інвестора (5 підставних фізичних осіб) купили у селян 400 сертифікатів і заплатили 12 мільйонів доларів, при цьому селяни підписали 4 документи (попередній договір купівлі-продажу, боргову розписку на 150 тис. грн, тобто 30 тис. доларів, заповіт на випадок смерті і головне генеральне доручення на три роки). У 2008 році так званий інвестор замовив технічну документацію і одержав державні акти на ім’я селян, окремо на ріллю і сіножаті. Цікаво, що акти було видано в Бородянському ДЗК за одну ніч, після цього звільнилась замісниця, яка видала акти саме уночі. Далі все було, як у кіно, – представники інвестора, ті самі 5 фізичних осіб, у 2009 році завинили певні кошти десятьом товариствам: «Лендхолд солюшинз», «Лендхолд інвест», «Терра Солюшинз», «Наш Земінвест», «Новозем Солюшинз», «Терра Ессетс», «Лендхолд Ессетс», «Голдінстейт Корп», «Агроінвест Корп», «Час інвестицій», засновниками яких є Багамські Острови. 
Відбулися суди за позовами цих товариств, і не де-небудь, а у самому Фастові. Фастівський суд, не визвавши жодного селянина за цими позовами, приймає безпрецедентне рішення і визнає право власності за цими десятьма товариствами. Це доволі відома рейдерська схема, яка була зроблена «по-тихому», без шуму й галасу.
І все було б тишком-нишком, якби до Фастівського суду в 2011 році не завітали працівники ДСБЕЗ Київської області. До речі, ці самі працівники успішно провели оперативні заходи у самих Мигалках під виглядом благодійних адвокатів. Слава богу, ще не перевелися справжні міліціонери з оперативним відчуттям гумору, і за це хотілося б їм щиро подякувати. 
Після цих заходів фастівська Феміда дала задній хід і за нововиявленими обставинами свої раніше прийняті рішення у 2009 році повністю скасувала і шановним товариствам було відмовлено у позовах, а землю було повернуто її законним власникам – селянам.
І тільки селяни мають право цією землею розпоряджатися згідно з державними актами, які були видані на їх ім’я, а генеральні доручення, які були видані представникам інвестора на 3 роки, вже закінчились. 
Так склалися обставини, що інвестор, заплативши кошти за землю, залишився без землі за власною виною за рахунок своїх брудних рейдерських оборудок. Це поки що єдиний випадок на Київщині. Тому, шановні селяни, не підписуйте жодних документів шахраям, які будуть до вас звертатися. А що робити інвестору – каятись, каятись і ще раз каятись, при цьому просити селян укладати договори оренди на обробіток землі: сіяти гречку і садити картоплю. 
Якщо інвестор знайшов 12 мільйонів, я так думаю, не останніх, на покупку земель сільськогосподарського призначення, то мав би замислитись, що робити з цією землею. 
Користуючись можливістю, хотілося б запитати владу району, області: чому не обробляються поля КСП «Нове життя», хто за це буде нести персональну відповідальність? Де ваші обіцяні робочі місця на селі? В районі, де процвітало сільське господарство, де були колгоспи-мільйонери, де були тисячі робочих місць, залишилися тільки спогади. Вітер подув і все здув, залишились тільки два маленьких господарства на весь район. А в селах, окрім сільського господарства, нема чим зайнятися, а поміняти призначення сільськогосподарської землі і далі продати під забудову чи промислову зону – багато розуму не треба, бо з таким підходом наші діти тільки по телевізору будуть бачити сільське господарство. 
Анатолій Рудніченко,
голова тимчасової комісії з недоліків Генплану,
депутат селищної ради

Земля селянам!

 

Історія розпаювання КСП «Нове життя» – це справжній кримінальний детектив, де головні ролі відіграють пісківські аферисти, які зуміли отримати й успішно продати земельні паї і на мертвих, і на живих. 

А все розпочалося ще 19 березня 1996 року в селі Мигалки Бородянського району Київської області, коли відбулося розпаювання КСП «Нове життя». Право на пай мали члени колгоспу, які працювали на день розпаювання в колгоспі, а також колгоспні пенсіонери за віком, котрі були живі на цей день. До колективного акту на землю додавався список з 322 членів, всі інші, які були пропущені, мають право поновитися в суді (більше 50 членів колгоспу вже поновилися).

На останніх зборах КСП «Нове життя», що відбулися 13.07.07 р., був затверджений остаточний список 378 чоловік і прийнято рішення про продаж сертифікатів. До першого списку додалося 66 осіб (невідомо яким чином) та 4 особи (за рішенням суду). До додаткового списку потрапили такі видатні особи: А. І. Тасенюк (був звільнений з КСП 16.03.96 р., а сертифікат отримав 06.03.01 р.), М. С. Шевченко (працівник клубу, отримав сертифікат 12.07.01 р. і ніколи не був членом КСП), Тамара Фурт (отримала згідно з рішенням суду, на сьогодні ще не звільнилася з КСП – цікаво, хто виплачує їй заробітну плату?!), Г. Г. Лавриненко, яка померла в 1993 році. Я думаю, якщо істинний господар коштів про це дізнається, то в багатьох пройдисвітів будуть великі проблеми зі станом здоров'я. Загальна кількість сумнівних паїв сягає більше 30, тобто інвестору підсунули «ліві» паї, за які було заплачено більше мільйона доларів.

Хотілося б більш детально розповісти про пані Сандалович, яка живе за принципом «Я невинна, що така розумна – там, де Гроші, там і Я». Під час розпаювання працювала в Тетерівській лікарні, тому не була внесена до списку пайовиків. За рахунок різних махінацій зуміла отримати сертифікат і успішно його продати. Цього виявилось замало, і пані Сандалович «поцупила» сертифікат на ім'я Франі Станіславівни Панчик, ввівши в оману селищну раду, отримала довідку на Франю Казимирівну Панчик, що померла в 1992 році і була свекрухою Сандалович – одна і та ж особа. Далі цей сертифікат оформляється у державного нотаріуса на свого чоловіка Віктора і успішно продається. За фактами шахрайства порушено кримінальну справу, яка два роки розслідується. Варто сподіватися, що державі будуть повернуті «вкрадені» паї.

Тепер більш детально. Починаючи з липня 2007 року представники інвестора (5 підставних фізичних осіб) купили у селян 400 сертифікатів і заплатили 12 мільйонів доларів, при цьому селяни підписали 4 документи (попередній договір купівлі-продажу, боргову розписку на 150 тис. грн, тобто 30 тис. доларів, заповіт на випадок смерті і головне генеральне доручення на три роки). У 2008 році так званий інвестор замовив технічну документацію і одержав державні акти на ім’я селян, окремо на ріллю і сіножаті. Цікаво, що акти було видано в Бородянському ДЗК за одну ніч, після цього звільнилась замісниця, яка видала акти саме уночі. Далі все було, як у кіно, – представники інвестора, ті самі 5 фізичних осіб, у 2009 році завинили певні кошти десятьом товариствам: «Лендхолд солюшинз», «Лендхолд інвест», «Терра Солюшинз», «Наш Земінвест», «Новозем Солюшинз», «Терра Ессетс», «Лендхолд Ессетс», «Голдінстейт Корп», «Агроінвест Корп», «Час інвестицій», засновниками яких є Багамські Острови. 

Відбулися суди за позовами цих товариств, і не де-небудь, а у самому Фастові. Фастівський суд, не визвавши жодного селянина за цими позовами, приймає безпрецедентне рішення і визнає право власності за цими десятьма товариствами. Це доволі відома рейдерська схема, яка була зроблена «по-тихому», без шуму й галасу.

І все було б тишком-нишком, якби до Фастівського суду в 2011 році не завітали працівники ДСБЕЗ Київської області. До речі, ці самі працівники успішно провели оперативні заходи у самих Мигалках під виглядом благодійних адвокатів. Слава богу, ще не перевелися справжні міліціонери з оперативним відчуттям гумору, і за це хотілося б їм щиро подякувати. 

Після цих заходів фастівська Феміда дала задній хід і за нововиявленими обставинами свої раніше прийняті рішення у 2009 році повністю скасувала і шановним товариствам було відмовлено у позовах, а землю було повернуто її законним власникам – селянам.

І тільки селяни мають право цією землею розпоряджатися згідно з державними актами, які були видані на їх ім’я, а генеральні доручення, які були видані представникам інвестора на 3 роки, вже закінчились. 

Так склалися обставини, що інвестор, заплативши кошти за землю, залишився без землі за власною виною за рахунок своїх брудних рейдерських оборудок. Це поки що єдиний випадок на Київщині. Тому, шановні селяни, не підписуйте жодних документів шахраям, які будуть до вас звертатися. А що робити інвестору – каятись, каятись і ще раз каятись, при цьому просити селян укладати договори оренди на обробіток землі: сіяти гречку і садити картоплю. 

Якщо інвестор знайшов 12 мільйонів, я так думаю, не останніх, на покупку земель сільськогосподарського призначення, то мав би замислитись, що робити з цією землею. 

Користуючись можливістю, хотілося б запитати владу району, області: чому не обробляються поля КСП «Нове життя», хто за це буде нести персональну відповідальність? Де ваші обіцяні робочі місця на селі? В районі, де процвітало сільське господарство, де були колгоспи-мільйонери, де були тисячі робочих місць, залишилися тільки спогади. Вітер подув і все здув, залишились тільки два маленьких господарства на весь район. А в селах, окрім сільського господарства, нема чим зайнятися, а поміняти призначення сільськогосподарської землі і далі продати під забудову чи промислову зону – багато розуму не треба, бо з таким підходом наші діти тільки по телевізору будуть бачити сільське господарство. 

 

Анатолій Рудніченко,

голова тимчасової комісії з недоліків Генплану,

депутат селищної ради

 

Яндекс.Метрика
.Metrika counter -->